Міністерство внутрішніх справ висловило свою позицію щодо проєкту Закону України Мінінфраструктури

"Підтримуючи необхідність внесення змін до законодавства з огляду на зобов’язання, які Україна взяла на себе перед Європейським Союзом, уважаємо, що запропонована редакція законопроєкту потребує доопрацювання з огляду на таке.

1. Підпунктом 10 пункту 1 законопроєкту передбачено, що обов’язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих Міністерством внутрішніх справ України, здійснюють суб’єкти проведення обов’язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища (далі – Виконавці).

Унесення Виконавців до реєстру суб’єктів проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів (далі – Реєстр) здійснюється на підставі висновку про відповідність суб’єкта господарювання вимогам законодавства.

Однак законопроєкт не визначає форму власності органу до компетенції якого віднесено уповноваження суб’єктів господарювання на проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів МВС України.

2. Крім того, законопроєкт передбачає уповноваження пунктів контролю на проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів відповідно до порядку, установленого Кабінетом Міністрів України. Проте залишено поза увагою взаємозв’язок або можлива підпорядкованість пунктів контролю на проведення обов’язкового технічного контролю суб’єктам господарювання на проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів.

Законопроєкт не передбачає порядок надання та перелік інформації, яку необхідно внести до Реєстру, зокрема інформації про пункти проведення обов’язкового технічного контролю. Є потреба встановлення порядку взаємодії між держателем Реєстру та органом, якому делеговано функції з уповноваження суб’єктів господарювання на проведення обов’язкового технічного контролю. Ураховуючи викладене, пропонуємо затвердження таких порядків віднести до компетенції Міністерства внутрішніх справ України як держателя зазначеного Реєстру.

Законопроєкт визначає, що Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів установлює Кабінет Міністрів України, який, зокрема, повинен містити вимоги до оформлення результатів обов’язкового технічного контролю, порядок внесення результатів обов’язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів та відповідного марковання транспортних засобів.

Разом з тим абзацом одинадцятим частини першої статті 521 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що до компетенції Міністерства внутрішніх справ, зокрема, відноситься формування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів на підставі інформації про результати перевірки технічного стану транспортного засобу, що надається суб’єктами проведення обов’язкового технічного контролю (постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 512 «Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг»).

Отже, вважаємо недоцільним установлення окремих вимог до оформлення результатів обов’язкового технічного контролю та порядку внесення результатів обов’язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів.

Запропонована законопроєктом редакція статті 35 Закону України «Про дорожній рух» (далі – редакція статті 35) пропонує встановити, що обов’язковий технічний контроль проводиться виключно за умови діючого договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є такий транспортний засіб.

Однак абзац шостий пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов’язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

У зв’язку із цим запропонована норма потребує узгодження із статтею 17 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

3. Законопроєкт також пропонує встановити необхідність проходження обов’язкового технічного контролю та періодичність проходження обов’язкового технічного контролю колісних тракторів, які використовують на дорогах загального користування для перевезення вантажів з максимальною проєктною швидкістю, що перевищує 40 кілометрів на годину, – через чотири роки від дати першої реєстрації, надалі кожні два роки.

Однак далі в тексті законопроєкту зазначається, що технічні засоби, призначені для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України» не підлягають обов’язковому технічному контролю. Необхідно зазначити, що до переліку технічних засобів для агропромислового комплексу, зокрема, відносяться всі види тракторів. Отже, ці норми законопроєкту потребують взаємоузгодження.

4. У тексті редакції статті 35 та в перехідних положеннях до законопроєкту пропонується встановити обов’язковість проведення технічного контролю транспортних засобів незалежно від дати його останнього проведення впродовж десяти днів у разі: перереєстрації транспортного засобу в разі зміни власника; зміни або модифікації систем чи їх складових частин, що впливають на безпеку дорожнього руху або навколишнього природного середовища.

При цьому законопроєкт не містить норм, що передбачають початок десятиденного відліку після встановлення факту або завершення виконання робіт з модифікації систем чи складових частин транспортного засобу, або встановлення факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди та інше.

Ураховуючи викладене, пропонуємо розробнику узгодити зазначені вище норми.

Пунктом 4 статті 5 розділу ІІІ Мінімальних вимог стосовно перевірки придатності до експлуатації директиви 2014/45/ЄС від 03 квітня 2014 року визначено, що незалежно від дати останньої перевірки на придатність до експлуатації держава-член або відповідний компетентний орган можуть вимагати, щоб транспортний засіб було перевірено на придатність до експлуатації до настання дати останньої перевірки на придатність до експлуатації, де одним із випадків є зміна власника свідоцтва про реєстрацію. У зв’язку із цим пропонуємо передбачити в законопроєкті необхідність проходження позачергово обов’язкового технічного контролю до моменту вчинення дій з перереєстрації транспортного засобу. При цьому перереєстрація транспортного засобу в даному випадку можлива не пізніше ніж у десятиденний термін з моменту перевірки відповідності конструкції (проведення такого обов’язкового технічного контролю).

Зазначене у свою чергу убезпечить фізичних та юридичних осіб від придбання технічно несправних транспортних засобів, ускладнення перевірки відповідності конструкції та проходження обов’язкового технічного контролю таких транспортних засобів, а також експлуатації транспортних засобів відповідно до вимог статей 29, 37 Закону, якими встановлено, що до участі в дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів; заборону експлуатації транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю, але не пройшли його.

5. Законопроєкт також передбачає, що обов’язковий технічний контроль незалежно від дати його останнього проведення здійснюється впродовж десяти днів у разі виявлення під час придорожньої перевірки невідповідностей, що загрожують безпеці руху і стали причиною заборони або обмежень руху такого транспортного засобу.

При цьому такі «невідповідності» в законопроєкті не визначено, що може допускати суб’єктивізм у процесі правозастосування.

6. Разом із цим законопроєкт пропонує віднести до повноважень Кабінету Міністрів України затвердження порядку віднесення транспортних засобів до предметів колекціонування і антикваріату та умов допуску до участі таких транспортних засобів у дорожньому русі. Проте залишено поза увагою необхідність проведення обов’язкового технічного контролю зазначених транспортних засобів у разі їх експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, а також не визначено порядок їх державної реєстрації.

7. Уважаємо безпідставним звільнення від проходження обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, які використовуються лише на території зони відчуження відповідно до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», що передбачена зазначеними змінами. Указані транспортні засоби беруть участь у дорожньому русі поряд з іншими його учасниками та зареєстровані в установленому порядку.

8. Законопроєкт залишив без уваги в редакції статті 35 визначення вимог щодо проходження обов’язкового технічного контролю транспортних засобів спеціального призначення.

9. Законопроєкт передбачає, що саморегулівні організації у сфері обов’язкового технічного контролю транспортних засобів є неприбутковими добровільними об’єднаннями Виконавців, які визначають правила і стандарти підприємницької та професійної діяльності, обов’язкові для виконання всіма членами таких організацій, визначають механізм відшкодування збитків, завданих споживачам унаслідок надання членами саморегулівної організації виконання робіт (послуг) неналежної якості та можуть проводити підготовку та перепідготовку експертів з проведення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів.

За законопроєктом, положення стосовно запроваджених правил та стандартів підприємницької та професійної діяльності обов’язкові для виконання всіма членами таких організацій, тобто на Виконавців, які не є членами такої саморегулівної організації, не поширюються правила та стандарти, установлені саморегулівною організацією.

Запропонованим положенням законопроєкту є виокремлення та надання переваги окремим Виконавцям, що спричинить виникнення розбіжностей та суперечностей щодо застосування законодавства у сфері здійснення обов’язково технічного контролю тощо.

10. Законопроєкт передбачає, що Висновок про відповідність суб’єкта господарювання вимогам законодавства надається на договірних засадах юридичною особою, яка призначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та підпорядковується йому, акредитована як орган з інспектування з обов’язкового технічного контролю колісних транспортних засобів (тип А) і нотифікована в ООН відповідно до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів у 1958 році з поправками 1995 року (далі – Орган інспектування).

Надання Висновку за своєю природою є адміністративною послугою, у зв’язку із цим надання такої послуги буде можливим у разі дотримання певних вимог.

Відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», адміністративна послуга – це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до цього Закону.

Крім того, статтею 5 вищезазначеного Закону визначено, що найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання; суб’єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги, де суб’єктом надання адміністративної послуги виступає орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки

Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги; перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; платність або безоплатність надання адміністративної послуги; граничний строк надання адміністративної послуги; перелік підстав для відмови в наданні адміністративної послуги встановлюється виключно в законі.

Крім того, пропонуємо до запропонованої законопроєктом редакції статті 35 унести такі зміни: слова «транспортних засобів, які спроектовані і побудовані для перевезення осіб» замінити словами «транспортних засобів, які спроектовані і побудовані для перевезення пасажирів»; слова «максимальна допустима маса» та «максимальна маса» в усіх відмінках замінити словами «дозволена максимальна маса» у відповідних відмінках; слова та цифри «мототранспортних засобів із чотирма колесами, споряджена маса яких перевищує 425 кілограмів, у разі використання електродвигуна потужністю 4 кВт і більше,» замінити словами та цифрами «транспортних засобів із чотирма колесами, що мають двигун внутрішнього згоряння 125 кубічних сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше, споряджена маса яких не перевищує 400 кілограмів (550 кг для транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів) без урахування маси акумуляторних батарей, у разі використання електричного двигуна»; після речення «У разі відсутності інформації про дату першої реєстрації періодичність проходження обов’язкового технічного контролю встановлюється за датою випуску транспортного засобу.» доповнити реченням «У разі відсутності інформації про дату випуску транспортного засобу за дату випуску приймається 01 січня року випуску.»; слова та цифри «транспортні засоби з об’ємом двигуна, що не перевищує 50 кубічних сантиметрів» замінити словами та цифрами «транспортні засоби з об’ємом двигуна, що не перевищує 125 кубічних сантиметрів, або електродвигун потужністю до 4 кВт».

12. Пропонуємо в абзаці другому підпункту 12 пункту 1 законопроєкту (зміни до частини першої статті 37 Закону України «Про дорожній рух») слова «та технічними приписами» виключити. Така позиція обумовлюється тим, що номерний знак не є предметом обладнання та частиною, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах у контексті Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року, та на нього не поширюється процедура затвердження типу, передбачена згаданою Угодою. Крім того, статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, установлюються Міністерством внутрішніх справ України. При цьому законодавство не передбачає встановлення до державних номерних знаків технічних приписів.

13. Підпункт 5 пункту 2 законопроєкту пропонує викласти в новій редакції статтю 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон 1) щодо класифікації транспортних засобів за конструкцією і призначенням. Так, транспортні засоби за призначенням поділяють на транспортні засоби загального, спеціалізованого та спеціального призначення, які виконують спеціальні робочі функції. У той же час стаття 2 Закону 1 надає визначення транспортним засобам спеціального та спеціалізованого призначення, у яких уже передбачено, що зазначені транспортні засоби виконують спеціальні робочі функції, у зв’язку із цим слова «які виконують спеціальні робочі функції» пропонуємо виключити.

14. Підпункт 7 пункту 2 законопроєкту передбачає доповнення новими частинами статті 23 Закону 1 щодо здійснення придорожньої перевірки транспортного засобу посадовими особами Укртрансбезпеки. Зокрема, передбачається, що придорожня перевірка є перевіркою транспортних засобів на придатність до експлуатації. У той же час законопроєкт не містить такого поняття, як «перевірка транспортних засобів на придатність до експлуатації» та не врегульовує порядок його проведення."